БИТВА ПІД КОСТЮХНІВКОЮ 4-6 VII.1916 р.

Бої під Костюхнівкою 4-6 липня 1916 року були для польського Легіону найважчими і найкривавішими за весь період І світової війни.

Перша світова війна залишила глибокий слід в історії українського і польського народів. Це був період, коли в складі австро-угорської армії утворились національні військові формування – Легіон Українських Січових Стрільців і польський Легіон, котрі згодом стали основою для формування національних армій.

В історії України і Польщі 1918-1920 років було різне – і боротьба Західно-Української Народної Республіки з поляками за свою незалежність, і союз та спільний похід на Київ у 1920 році. Однак для січовиків і легіонерів все починалося зі спільної боротьби в лавах австро-угорської армії проти Російської імперії.

Бої під Костюхнівкою 4-6 липня 1916 року були для польського Легіону найважчими і найкривавішими за весь період І світової війни.

Червневий наступ російської армії генерала Брусилова прорвав оборону австро-угорських військ. Дві російські піхотні та чотири кавалерійські дивізії армії генерала Леша атакували позиції легіонерів. 4 липня за кілька годин на позиції 1-ої та 3-ої бригад було випущено до 80 тисяч снарядів. Після вісімнадцятої години росіяни завдали артилерійського удару по лісу, де стояли польські резерви; в атаку пішла російська піхота, змусивши легіонерів відступити. Наступного дня зранку, перегрупувавши свої сили, польські бригади перейшли у наступ. Однак сили противника значно переважали, і після двох днів затяжних позиційних боїв було прийнято рішення відступити. Лише 1-а бригада Легіону втратила вбитими і пораненими 30 офіцерів і близько 500 солдат.

У наказі з приводу битви під Костюхнівкою Юзеф Пілсудськии зазначив: «Незважаючи на криваві і важкі втрати, яких ми зазнали, ми залишили наші позиції лише тоді, коли були майже оточені, ми завжди залишаємо поле бою останніми, протиставляючи всюди на нашому фронті новий опір силі». Тому не дивно, що поляки вважають це невелике поліське село місцем слави польської зброї.

Якщо звернутися до історичних аналогій, то для Легіону УСС Таким місцем слави є гора Лисоня під Бережанами, де під час боїв 2-3 вересня 1916 року, затримавши наступ російської армії, 81 Стрілець загинув, 293 було поранено, а 285 потрапило в полон.

15 липня 1928 року волинське поспільство, як вираз своєї поваги до героїв польського Легіону, прийняло постанову про насипання символічного копця на Польській Горі під Костюхнівкою. цей же час інженером-архітектором Станіславом Сікорським та будівельним техніком Стефаном Любіньським було розроблено Проект меморіального комплексу.

Роботи головним чином виконували мешканці навколишніх сіл на чолі з війтом і секретарем гміни. Землю на пагорб виносили у відрах і мішках, вивозили кіньми. Влітку 1936 року загальний об’єм ґрунту, вивезеного на Польську Гору, становив 30 000 куб.м. Селяни охоче бралися за цю справу, оскільки всі роботи щедро фінансувалися польською владою.

У липні 1936 року на Польській Горі відбулось відзначення 20-літнього ювілею боїв, наймасштабніше за всю Історію Другої речі Посполитої – у ньому взяли участь більше 20 тисяч чоловік. До цієї дати було відремонтовано дороги, що вели до меморіалу, викопано криниці. Відновлювались у первісному вигляді «редути Пілсудського», землянки, окопи, причому не лише на позиціях Легіону, а й на позиціях російських військ.

5 липня 1936 року було урочисто освячено школу в селі Костюхнівка, яка була ще й символічним пам’ятником воякам Легіону і туристичним осередком.

Згодом на гору завезли гранітні плити, на яких викарбували пам’ятні написи. Роботи на Польській Горі та у Польському Ліску Тривали до вересня 1939 року. Висота насипу досягла 220 м над рівнем моря. До речі, Польська Гора є найвищим пунктом Маневицького району.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: