Перлина Волинського Полісся

Черемський природний заповідник

Край блакитних озер, лісів та імлистих боліт – так називають регіон Волинського (Західного) Полісся. Одна з його перлин – Черемський природний заповідник (ЧПЗ). Він був створений 19 грудня 2001 року. Це перший заповідник у Волинській області та один із найпівнічніших в Україні. Розташований у північній частині Маневицького району на межі з Володимирецьким районом Рівненської області. Загальна площа території – 2975,7 га. Заповідник включає різні природно-територіальні і частково антропогеннозмінені комплекси: меморіал – (0,1%), території – (0,4%), озера (Редичі та Черемське) – 0,6%), просіки і квартальні лінії – (0,7%), болота –(33,7%), ліс – 64,5%). ЧПЗ організований на базі Черемського заказника загальнодержавного значення (створений 14.08.1978 р.) площею 903 га. До зарезервованої території також увійшли орнітологічний заказник місцевого значення урочище Сузанка, загальнозоологічний заказник місцевого значення Карасинський і ботанічний заказник місцевого значення Карасинський ялинник і Черемське болото, яке займає центральну частину заповідника, відноситься до категорії водно-болотних угідь міжнародного значення і охороняється згідно із вимогами Рамсарської конвенції. На території заповідника відсутні населені пункти, лінії електропередач, дороги з твердим покриттям. Створені льодовиком ландшафти дещо ізольовані від сучасної цивілізації через погану прохідність, заболоченість, віддаленість від населених пунктів. Але саме через це тут збереглись унікальні та типові представники флори і фауни.

Назва заповідника пов’язана із болотом Черемське (місцева назва Чірмуське). Дехто вважає, що довколо нього раніше було дуже багато черемхи, від чого й пішла назва. Інші стверджують, що назва походить від чемериці, яка трапляється на болоті та в його околицях.

Із територією заповідника пов’язано багато цікавих історичних фактів. В кінці XIX століття Черемське в складі Пінських боліт передбачалось осушити, але через відсутність залізниці, погані ґрунтові дороги цю ділянку не вдалось освоїти. Пізніше за польської доби було зроблено кілька меліоративних каналів для покращення умов вивезення лісових порід. По двох гілках вузькоколійки тягнули коні вагонетки із віковічними дубами, соснами і ялинами до залізничної станції Маневичі. Очевидці тих часів розповідали, що через низьку собівартість деревини заготовлений матеріал відправлявся на експорт в Польщу, Нідерланди і Бельгію. Пізніше в урочищі Сузанка базувалось з’єднання, яким керував польський генерал Сазанський, від чого, напевно, і пішла його назва. Хоча існує й інша версія походження назви цього відомого урочища. В далекі часи відпочити на природі, пожити в глухих заболочених лісах та побувати на полюванні навідувались представники польської шляхти навіть із Варшави. На острові, біля озера, були зроблені дерев’яні скверики для відпочинку, куди по болоті була вимощена спеціальна дерев’яна дорога. Дуже часто полювання на глухарів та тетеруків відвідувала пані Сюзанна, від чого й назва урочища Сузанка (Сюзанка). Потім із сучасною територією заповідника були пов’язані бурхливі події партизанського руху під час Другої світової війни. В урочищі Кухів Груд розміщувався партизанський загін. У північно-східній частині заповідника збереглося кілька поховань невідомих солдат. В урочищі Сузанка встановлено пам’ятник партизанам, зроблені землянки за аналогією минулого. 22 вересня 2002 року, в зв’язку із 60-річчям партизанського руху на Волині, було проведено урочисте святкування і мітинг на базі заповідника.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: