ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ МАНЕВИЧІ

Не один раз через наші краї з награбованим майном поверталися додому татари. А брали вони в полон не тільки гарних дівчат чи молодих хлопчаків. Майже завжди із собою гнали табуни найкращих коней. Бувало, що й отари овець проганяли, піднімаючи хмари пилюки.

Сусідній Городок тоді ще був містечком. Тому бусурмани тут кілька разів ставали на ночівлю. Всенький люд від малого і до великого тікав і ховався по навколишніх лісах та болотах.

Місцеві жителі мстилися ворогам, як могли. Темними ночами деякі «ловкачі» виманювали з тимчасової загорожі десятки овець, яких татари тримали для харчування.

Від тих часів і пішла назва «мана веча», тобто місце, куди виманювали овець. Невелику річечку назвали Маневкою, а саме поселення на мові старожилів звучало Манувеча.

(Записано в 1991 році від жителя села Прилісне                      (Маневичі)  Семена Сергійовича Коваля, 1898 р.н.

 

*  *  *

…Свою назву залізнична станція одержала від найближчого села Маневичі. В свою чергу назва села походить від назви річечки Маневки, що й тепер, тільки вже у вигляді меліоративного каналу, протікає біля Прилісного.

А вже сама назва річечки походить від слова «манити». В одному з новітніших українсько-російському словнику значиться слово «манливий», що перекладається на російську мову як «манящий», «влекущий». Натомість у російсько-українському словнику слову «манить» українськими відповідниками значаться слова «манити» і «вабити».

Отож мальовнича річечка, що несла свої води через ліси і сіножаті, неповторної краси озера, що синіми перлами розкидані по лісах і болотах, заманили, привабили наших далеких предків, і вони міцно утвердились у цьому поліському краї.

Принагідно сказати, що таку ж думку про походження назви Маневич поділяв відомий український письменник, знавець географічних назв Юрій Кругляк, який в 1972 році побував у нашому селищі.

Відомі й інші версії та легенди щодо походження назви Маневич. Ось одна з них (у скороченому варіанті).

 

В ті далекі часи поблизу Городка на пагорбі отаборилися цигани. Майже кожного дня вони навідувалися в село, правдами і неправдами виманювали у місцевих жителів харчі, предмети побуту, одяг, а часто вдавались і до крадіжок.

 

Коли непрохані гості з циганського табору в черговий раз наближались до села, то сторожові люди попереджували односельців вигуками:

  • — Мановці йдуть! Мановці йдуть!

Люди закривали оселі, не бажали спілкуватись з мановцями, очевидячки з тими, хто обманює.

Ці мановці, стверджує легенда, й поклали початок поселенню з найменуванням Маневичі.

 

Не можна обійти й таку деталь. До 1964 року (в тому ж році село Маневичі перейменували на Прилісне) побутували дві назви — Маневичі (частіше Мановичі) — з наголосом на третьому складі і Маневичі — з наголосом на другому складі. Першою назвою йменувалось село, а другою — станція і селище.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: