З історії назви літописного Чарторийська

За давньою руською традицією князь все життя боровся за землі й престоли, проте одержав у підсумку не так багато, як хотів лише Остріг, Дубно, Буськ, та ще кілька міст в тому числі і Черториськ.

Перша писемна згадка про літописне містечко датована в «Повести Временных лет» під 6608 р.(1100 р.), коли за постановою князів в Увітичах, містечко дісталося Володимирському князю Давиду Ігоревичу, онуку Ярослава Мудрого. За давньою руською традицією князь все життя боровся за землі й престоли, проте одержав у підсумку не так багато, як хотів лише Остріг, Дубно, Буськ, та ще кілька міст в тому числі і Черториськ.

Чарторийськ згадується у літописі з різними історичними подіями у період із 1100-1289 рр. (6 разів). Близько 1142 р. належав Святославу Ольговичу. Іпатіївський літопис під 1227 роком стверджує що у цьому ж році відбувся штурм Городища і містечко зайняли Данило і Василько Романовичі. У 1228 році після смерті Мстислава Німого, дістався в долю Данилу Галицькому, але незабаром перейшов у володіння Пінських князів. Тут знаходили кремінні поліровані знаряддя; на березі ріки залишки валів (за переказами – древнього міста Горбовиці, з яким зв’язані народні легенди). Під час татарської навали 1240 і 1260 рр. Черториськ в числі і інших волинських городів був, правдоподібно знищений.

А вже в 1289 р. «князь Мстислав Данилович в містечку Чертариську заклав башту кам’яну». З досліджень П. Рапопорта ми дізнаємось, що це була досить могутня споруда. Це підтверджує те, що у ХІІІ столітті Чертариськ стає значимим поселенням з могутньою оборонною системою, до якої входив князівський замок, оточений високими земляними валами та дерев’яними, а пізніше, мурованими стінами з могутніми бійницями. Оточений водами Стиру, Чертариськ був неприступною фортецею і довго служив «ключем до Волині». Ймовірно тоді ж тут було засновано і перший монастир. У 1330 р. землі Чертариська опанувало Велике князівство Литовське.

Найбільшого розвитку досягло містечко при князях Чарторийських, коли стало воно їх родинним гніздом. В ХІV ст. від назви свого маєтку отримав прізвище один з славетних родів, нащадків великого князя Литовського Гедиміна. У Гедемінового сина Ольгерда, який в 1345-1377рр. теж був великим князем литовським (історики нарахували 17 синів). Один з них Любарт, 1340 року став Волинським князем, а один з його трьох синів, Михайло, отримав у володіння Чертарийськ. Від нього бере початок відомий в історії рід князів Черторийських (або Чарторийських).

Князі Чарторийські на Волинському Поліссі були твердими оборонцями своєї православної віри. Свідченням цього є вбивство князя Литовського Сігізмунда, який тримався поляків і притісняв жорстоко українців. Історія зберегла такий переказ.

Князь Іван спорудив 300 возів з сіном, в якому сховав 600 вояків, до замку Сігізмунда в Турках. Підкупивши Конюшного Скобейка, щоб той не видав його намірів князь Іван опівночі з найвідважнішими воїнами проник у замок і вбив Сігізмунда.

За хоробрість у війні з турками польський король Владислав ІІІ 1442 р. надає цілий ряд привілеїв князям Олександру, Івану, Михайлу Чарторийським. Михайло отримав грамоту на містечко Клевань, і поклав початок роду Чарторийських у Клевані. За якийсь час рід поділився на дві гілки, одна облаштовується в Корці, а друга, важливіша, у Клевані. Польські дослідники (Песецькі та інші) знаходили коріння роду князів Чарторийських в домі Редемінів. Але ряд науковців спростовує їх знахідки доводячи що родовід княжий йде від Володимира Великого через Турово-Пінських князів до князів Чарторийських.

Родоначальником Чарторийська став князь Василь Чарторийський. Маючи у володінні величезні землі князі не забували й про родинне гніздо – найбільший розквіт містечка був саме за їх панування. Ними ж було розбудовано православний Троїцький монастир (на околиці села Мала Осниця). Де, як мінімум один з роду «князь Михайло Олександрович Чарторийський в духовному заповіті своєму 1582 року, заповідав себе поховати у монастирі св. Троїці, під Чарторийськом. Інших відомостей про Свято-Троїцький Чарторийський монастир не збереглося. Згодом Чарторийські прийняли католицьку віру.

10 липня 1547 р. між князем Олександром і Іваном відбувся поділ маєтками. Перший отримав Чорторийськ і Литовіж, а Іван Клевань і Білгород. Обидва князів 1569 р. підписали акт поєднання Литви з Польщею на сеймі в Любліні, і Волинь з князівства стає воєводством з центром у місті Луцьку. Першим воєводою стає князь Олександр Чорторийський який помер в 1570 р. і згідно із заповітом його поховали в усипальниці Успінського храму Зимненського монастиря, біля міста Володимир-Волинського.

Невідомо, з якої причини, але в 1601 році родовий маєток продають за 400 тисяч злотих мінському воєводі Яну Пацу, а той перепродав його князям Лещинським. В 1639 р. воєвода Андрій Лещинський (1606-1651) на місті старого дерев’яного храму будує у містечку католицький костел, а при ньому домініканський монастир.

Вже як собор домініканського монастиря коли в 1725 р. містечко дісталося Радзівіллам в 1736-1741 рр. стару будівлю костьолу замінили новою. Бароковий костел проектує архітектор Павло Гижицький, автор десятків храмових комплексів у Луцьку, Ковелі, Кременці, Володимирі.

В 1795 р. Чорторийськ увійшов до складу Російської імперії. За участь власника Чорторийська графа Федора Пацея у польському повстанні 1831 р. держава конфіскувала містечко, а монастир в 1832 р. було закрито, костел віддано православній громаді і перетворено на православну парафію Успіння Пресвятої Богородиці так храм став Успенською церквою.

Комплекс сильно постраждав у Першу світову війну, адже тут походила лінія фронту, збереглася лише перед костелом колона-ровесниця, а позаду виросла скромна дерев’яна церква її в 1921 р. купив у сусідньому селі Осниця місцевий священик. За одну ніч її розібрали і річкою переправили до Чорторийська, тоді церква стала служити місцевій православній громаді.

В міжвоєнний час стараннями прихожан і ксьондза костел був відремонтований, а за Польщі, з 1920 по 1939 роки собор знову стає католицьким.

Друга світова залишає на тілі храму свіжі рани.

В радянський час в 1951 р. у православної громади костел знову забирають і використовують як склад для зерна. Проте і для цих потреб з 1975 року церква перестає служити. Храм стоїть в запустінні аж до рішення Волинської облдержадміністрації від 13 грудня 1996 року, коли Хрестовоздвиженський собор в аварійному, напівзруйнованому стані, без куполів і даху було передано Свято-Успенській громаді, в свою чергу 5 травня 1997 року ця громада передає споруду собору та земельну ділянку ченцям. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 червня 1997 року згідно з рапортом архієпископа Нифонта було засновано чоловічий монастир настоятелем якого призначено ігумена Володимира (Гапонюка), а вже через десять років 25 вересня 2007 року Блаженніший Митрополит Володимир освятив престол головного храму Свято-Хрестовоздвиженського Чарторийського чоловічого монастиря. 26 червня 2010 р. керуючий Волинською єпархією митрополит Луцький і Волинський Ніфонт освятив Троїцьку надбрамну церкву.

З 1921 року в селі храмом обителі для православної громади є дерев’яна Успенська церква.

Над Стиром лишилися сліди городища часів Давида Ігоревича – саме на цьому місці стояв палац Радзівіллів, котрий вже давно не існує.

Походження назви:

За народними переказами існувало давнє поселення Горбовиця, з яким зв’язані народні легенди.

Назву Чорторий пов’язує легенда з нечистою силою. Ніби як колись через сильну зливу вода порила в тутешніх пагорбах безліч ровів, завдаючи чимало шкоди мешканцям. Люди побачили в цьому «чортову силу» й назвали село «Чорторий».

Перша літописна згадка датується аж 1100 р., де поселення згадується «Чєрторыєськ». Про це відомо з Лаврентіївського літопису більш відомого під назвою «Повість минулих літ».

В соціальному плані Чорторийськ був фортецею на північно-східних рубежах Волинської землі і носив назву «Черториськ» (на черті, тобто на кордоні). На думку Л. Сендульського ця місцевість в ранньокняжій добі можливо була чертою (межею, яка відокремлювала одне слов’янське плем’я від іншого).

Разом з тим Чорторийськ був містом та центром значної сільськогосподарської округи і, як вважають, столицею дрібного удільного князівства чи волості в другій половині ХІІ–ХІІІст. (сенсаційна знахідка «Маневицький човен» є тому підтвердження), та носив назву ще «Чарториськ». Літера «а» в прізвищі Чарторийських з’явилася в наслідок перекладу польською мовою слова «чорторий», що означає «ручай, який риє землю».

Найбільш поширена назва «Чарторийськ» сама підказує, адже поселенням довго володіли князі Чарторийські, потомки князя Ольгерда (1442-1601 рр.). Правнук Ольгерда Михайло Васильович (помер близько 1489 р.) був маршалком двору князя Свидригайла і отримав від нього численні наділи, між іншими і Чарторийськ. Його син, луцький староста Федір (помер в 1542 р.) був першим, хто взяв собі прізвище Чарторийський.

Ця територія була виключно важливою контактною зоною первісності і аж до часів середньовіччя, коли Чорторийськ був відомою резиденцією знаменитих князів з давнього українського роду. Чорторийські першими на Україні удостоїлись прізвищ в яких відбилась назва їх володінь «Чорторийськ».

Наприкінці ХІХ століття в наслідок прокладання залізниці Ковель-Сарни була побудована станція Новий Чоторийськ, біля якої виросло селище з такою ж назвою, а Чорторийськ стали називати Старим Чорторийськом. Слово Старий не личить носити літописному містечку, адже Чорторийськ в історичному аспекті це потужне історичне поселення яке на сьогодні знову відроджується як в духовному так і в економічному аспекті.

З позицій сьогодення України, та враховуючи всі історичні дослідження ствердно можна сказати, що нашому древньому літописному містечку личить назва «Чорторийськ». І не даремно 25 червня 2008 року рішенням сесії сільської ради було затверджено герб, основною фігурою якого є вершник на коні – «Погоня» – родовий знак князів Чарторийських, оскільки цей рід взяв прізвище саме від даного населеного пункту. Щит у руках вершника із зображенням герба Волині підкреслює географічне розташування поселення. Лазурова база з срібною хвилястою балкою символізує річку Стир. Також таке поєднання в нижній частині герба сприймається як смуга, «черта» (тобто на кордоні), що відображає одну з версій походження назви села.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: