Маршрут 30 км.

Пам’ятник першим трактористам району (1) – Хресто-Воздвиженська церква (2) – Свято-Успенська церква (3) – Старосільський жіночий монастир (4) – Преображенська церква 1600 року (5) – Пам’ятник односельчанам, що полягли у Великій Вітчизняній війні, і новозбудована церква (6) – Церква Іоанна Богослова (7)

День 1

Мандрівка розпочнеться з селища Колки. Отож, діставшись автобусом до Колок, варто відвідати пам’ятник першим трактористам району (1967 р.) (1), який знаходиться за 500 м від автостанції в напрямку Луцька (на південь). Також варто ознайомитися з місцевим храмом. До нього від автостанції потрібно пройти в північному напрямку близько 400 метрів. Хресто-Воздвиженська церква (2) у селищі Колки збудована 1825 року. Відвідавши храм, прямуйте на північ. Неподалік, з правого боку, знаходиться монумент на честь заснування Колківської повстанської республіки 1943р. Через дорогу пам’ятник Роману Мстиславовичу, відкритий до 800-ліття від дня заснування міста Романів (тепер Колки).

Наступним пунктом подорожі буде село Старосілля. Щоб дістатись його, потрібно пройти маже кілометр на захід вулицею містечка, що пролягає від пам’ятника Роману Мстиславовичу. По дорозі вам стрінеться місток через річку Рудка, і за мостом одразу почнеться село. У ньому можна ознайомитися із місцевим храмом – Свято-Успенською церквою (3), будівництво якої датується 1918-1920 роками. Минувши село, опинитесь на відкритій місцевості. Це сільськогосподарські угіддя. Дорога щебенева. З правого боку буде виднітися русло та стариця річки Стир. Через 4 кілометри відкрита місцевість зміниться лісовими масивами, де можна зробити короткий привал у прохолодному затінку. Пройшовши ще близько 700 метрів у тому ж напрямку, побачите поворот ліворуч, що приведе вас до Старосільського жіночого монастиря (4), який знаходиться на відстані півтора кілометра від дороги. Перешкод на цьому відрізку немає. Лісова рослинність не змінюється, переважають хвойні дерева, що чергуються з березою, вільхою, кущами вовчих ягід, ялівцю. Свято-Троїцький жіночий монастир розташувався серед лісу, на території раніше засекреченого військового містечка, яке було одним з місць дислокації ракетних військ Збройних сил. У центрі будинок для послушниць і монахинь обителі, церква, в якій проходять служби, дзвіниця. На території святині можна відвідати храм. Далі ваша мандрівка пролягає на південь. Пройти потрібно 350 метрів від святині, щоб вийти з лісу, і тоді рухатися на захід близько 3-х кілометрів до села Годомичі. Тут варто поповнити запаси продуктів, води. На південній околиці населеного пункту, на березі річки Стир, можна розкласти намет для відпочинку та ночівлі, так як позаду вже близько 16 кілометрів – половина маршруту.

День 2

За 2,5 кілометра від Годомич у південно-західному напрямку розташоване старовинне село Четвертня. Шлях пролягає по асфальтованій дорозі вздовж сільськогосподарських угідь. У центрі села пам’ятний знак односельчанам, що загинули під час Великої Вітчизняної війни. Обов’язково в селі Четвертні потрібно відвідати найстарішу муровану церкву Маневицького району. Це Преображенська церква 1600 року (5). Настоятель храму залюбки розповість захоплюючу історію про храм.

Преображенська церква у с. Четвертня була побудована у 1600 році на кошти княгині Анни, яка була нащадком великих князів Четвертинських. У пізніші часи поблизу храму були споруджені жіночий і чоловічий монастирі, будівлі яких, на жаль, не збереглися, та все одно довгий час служили фамільною усипальницею для усієї княжої родини Четвертинських.

Стиль будівлі виражає архітектурні традиції початку ХVІІ століття: давня, мурована з «візантійської» цегли кладка сягає 18 м висотою, 10 м шириною, 22 м довжиною і ще два поверхи вниз під землею. Товщина стіни – 1,80 м, на кутах мури з нахилом 75 градусів для міцності. Досить цікавим елементом будівлі є те, що стеля храму в окремих місцях теж змурована з цегли. У середині церкви розміщено чотири колони, які підтримують дах, відстань між ними – 6 м. Завдяки такій архітектурі вдалося досягти високого акустичного ефекту. Муровані стіни храму зберігаються вже понад 400 років. Секрет міцності муру полягає в тому, що у розчин додавали курячі і гусячі яйця зі шкарлупою.

У загальний план церкви входить вівтар з прибудованою паламаркою та центральна частина храму. Перед вівтарем – іконостас старовинного візантійського типу. Окремо на подвір’ї розташована дзвіниця, яка доповнює красу церкви своїм неординарним купольним зводом. Побудована у 1905 році. Відрадно і те, що в інтер’єрі дзвіниці збереглась декоративна різьба по дереву початку ХХ століття. Крім цього, храм вражає чудовим художнім розписом усередині, який є чи не найкращим в усьому сільському Волинському Поліссі. За народними переказами, для роботи в храмі були викликані майстри з Італії, які так розмалювали церкву, що фарби були «мов живі». Залишки того чудового мистецтва, що не стерлося у надзвичайно важких обставинах, можна бачити і зараз: частина іконостасу, частина царських воріт, ангели, ікони. Проте зовнішній вигляд споруди відрізняється своєю скромністю. Будівля прямокутна, без зайвих добудов. Входом розташована на захід.

Будівництво Свято-Преображенського монастиря (так він тоді називався) розпочалося на місці зруйнованої дерев’яної обителі, що існувала з 1437 року, тобто історія святині сягає ще часів становлення козацтва.

У церкві знаходяться старовинні ікони, серед яких чудотворна ікона Божої Матері, названа Четвертинською, яку подарувала імператриця Катерина ще в далекому 1739 році. Унікальним явищем для обителі є й те, що тут понині на релігійні свята читаються молитви зі старовинного рукописного Євангелія 1636 року видання, вагою 38 кг разом з оковою. На одній з колон, що ближче до іконостасу, вмурована пам’ятна плита – надпис про поховання тут, у храмі, у 1791 р Варвари Станіславівни Четвертинської, яка була нащадком княгині Анни і склеп якої зберігається в Преображенській церкві по сьогодні.

Після відвідин святині рушайте до с. Криничного по ґрунтовій дорозі, вкритій щебенем. Воно знаходиться за 5 кілометрів від Четвертні в південно-східному напрямку. Дорога проходитиме по відкритій місцевості, уздовж полів. Природних перешкод на даній частині дороги немає, місцевість відкрита. У центрі села магазини, пам’ятник односельчанам, що полягли у Великій Вітчизняній війні, і новозбудована церква (6). Проте історичну цінність має не тільки сам храм, а й дзвіниця, що входить до ансамблю церкви. Вона побудована на початку XIX століття.

Наступним і кінцевим пунктом подорожі буде село Ситниця. Воно знаходиться за 5 кілометрів від села Криничне в північно-східному напрямку. По дорозі стрінеться місток через притоку річки Стир. По обидва боки росте хвойний ліс з переважанням сосни європейської. У селі Ситниці варто відвідати церкву Іоанна Богослова XVIII-XIX ст.(7). Недалеко села, за півкілометра на схід, проходить автотраса Луцьк – Любешів – Дольськ. Там, на перехресті, знаходиться зупинка рейсових автобусів, на якій і завершиться ця дуже пізнавальна подорож.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: